Останнім часом у суспільстві широко обговорюється необхідність формування ефективної системи управління усіма галузями економіки, у тому числі фармацевтичним сектором. На думку багатьох організаторів охорони здоров’я, управління має здійс нюватися на основі поєднання ринкової економіки з її саморегулюванням та поміркованим втручанням держави із застосуванням спеціальних господарсько-правових засобів в межах господарського законодавства та інших нормативно-правових актів. На жаль, за останні роки реформування в галузі охорони здоров’я не набуло системного характеру, а іноді супроводжувалося створенням регуляторних органів всупереч діючому законодавству. Одним з таких органів, на мою думку, є Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів (далі — Держлікінспекція), яка на сьогодні має статус центрального органу виконавчої влади.
Основні претензії, що висуваються опонентами до цієї структури, є: