3. Зобов’язання Мінохорони здоров’я та Об’єднання організацій  роботодавців  спільно з підприємствами.

    3.1 З питань  забезпечення стабільності та розвитку галузі

 3.1.1. З метою захисту вітчизняного виробника домагатися встановлення митних бар’єрів та введення квоти на зарубіжні          медичні препарати та обладнання, виробництво яких налагоджено в  України. Разом з цим:

   - ініціювати запровадження та реалізацію в м. Києві пілотного проекту  централізованої закупівлі у 2011 р. лікарських засобів  установами та закладами охорони здоров'я міста за рахунок бюджетних коштів за кожним найменуванням окремо: 1 лот - 1 найменування (за міжнародними непатентованими назвами);

 - звернутись до уряду країни з пропозицією щодо розміщення державного замовлення на розробку та виробництво лікарських засобів на вітчизняних підприємствах фармацевтичної галузі для забезпечення державної програми з боротьби проти туберкульозу на 2011 рік;

- з метою недопущення підвищення  цінна вітчизняні лікарські засоби, які широко застосовуються всіма верствами населення, в тому числі і самими малозабезпеченими та незахищеними громадянами України, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної фармацевтичної продукції розробити та затвердити Порядок  реєстрації допоміжних матеріалів та речовин, які ввозяться на митну територію України і застосовуються для виробництва лікарських засобів.

 3.1.2.  У відповідності з рекомендаціями ВООЗ, Міністерству охорони здоров’я України у 2011-2013 роки забезпечити створення, обговорення та затвердження стандартів лікування небезпечних хвороб, які входять  до державних програм, прийнятих Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

 Міністерству охорони здоров’я України протягом 2011 року переглянути та затвердити  «Типові галузеві норми безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітників і службовців виробництва медикаментів, медичних та біологічних препаратів у зв’язку з введенням в Україні державних стандартів з впровадження правил GMP (належна виробнича практика)».

 Міністерство охорони здоров’я:

  - надає нормативно-правову та практичну допомогу підприємствам, які знаходяться у сфері їх діяльності у вирішенні питань захисту цих підприємств від протиправних дій рейдерів з їх захоплення;

   - на запит  Організації роботодавців, ЦР профспілки, надає інформацію з соціально-економічних питань, та питань пов’язаних з трудовими відносинами, розвитком галузі;

  - питання соціально-економічного характеру та розвитку галузі, які готує для подання Кабінету Міністрів України, попередньо погоджує з Організацією роботодавців а також ЦР профспілки.

 3.1.5. Впроваджують заходи, спрямовані на застосування міжнародних стандартів, спрямованих на збереження конкурентоспроможності підприємств галузі у зв’язку із приєднанням України до умов СОТ.

 3.1.6. Міністерству охорони здоров’я України, Держлікінспекції МОЗ України  в установленому порядку вжити заходів щодо забезпечення виписки рецептів на лікарські засоби за міжнародними непатентованими назвами.

 3.1.7. Прискорити розроблення проекту Державної програми розвитку фармацевтичної промисловості та сприяти її прийняттю.

 3.1.8. Проводити не рідше ніж раз на п’ять років у визначеному колективним договором порядку за рахунок коштів роботодавця навчання представника профспілки, який бере участь у роботі наглядової ради або інших органів управління господарського товариства.

 3.1.9. Залучення представників профспілкових організацій до підготовки рішень стосовно розроблення та внесення змін до статутів підприємств у частині повноважень профспілки представляти інтереси працівників та захисту їх соціально-економічних та трудових прав.

3.2.   З питань оплати праці.

 3.2.1. Підприємства самостійно, через колективні договори,  встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.

  З метою вдосконалення структури заробітної плати, підвищення вартості кваліфікованої робочої сили, здійснюють заходи щодо забезпечення долі тарифної частини в заробітній платі не менше 60 відсотків.

 3.2.2. Роботодавці гарантують розмір тарифної ставки робітника першого розряду з нормальними умовами праці, за умови виконання місячної (годинної) норми праці

 не менше 120 відсотків розміру законодавчо визначеної мінімальної заробітної плати (додаток №1).

    Як виняток, за узгодженням з виборним органом первинної профспілкової організації допускається оплата праці нижче від норми, визначеної Угодою на період подолання фінансових труднощів підприємства, терміном не більш як шість місяців, але не нижче від законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати.

       Сторона роботодавців бере зобов’язання взяти під особливий контроль  підприємства, які знаходяться у сфері її управління щодо:

 - своєчасної виплати заробітної плати,   її першочергове забезпечення, поряд з іншими платежами, з урахуванням сум індексації у зв’язку із зростанням споживчих цін і тарифів на товари та послуги;

- погашення заборгованості із заробітної плати протягом  2011 року.

         При зміні законодавчо визначеної мінімальної заробітної плати підприємство самостійно,  проводить зміни тарифних ставок і посадових окладів працівників із збереженням міжрозрядних, міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень та забезпечує своєчасне внесення їх до колективних договорів.

3.2.3. Оплату праці працівників, які виконують роботи (надають послуги), невластиві основній діяльності галузі (підгалузі), проводять згідно зі ст.17 Закону України "Про оплату праці”.

 3.2.4. Фонди оплати праці підприємства формують, виходячи із тарифних умов (діючих ставок, розцінок, окладів), розмірів доплат, надбавок, премій або прирістних нормативів чи планової чисельності персоналу і планової середньої заробітної плати одного працівника, та зростання обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на 1 гривню собівартості продукції.

       Для встановлення та диференціації оплати праці залежно від професії, посади, кваліфікації працівників, складності та умов виконуваних ними робіт, застосовують коефіцієнти співвідношень в оплаті праці, згідно з додатками № 2,3,4,5.

        Мінімальний посадовий оклад техніка без категорії встановлюється на рівні місячної тарифної ставки робітника ІІІ розряду основного виробництва з нормальними умовами праці.

 3.2.5. Роботодавець забезпечує своєчасну і в повному обсязі виплату заробітної плати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) не  рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Конкретний строк і розмір цієї виплати встановлюється колективним договором.

      У разі затримки виплати заробітної плати працівникам виплачують компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати” від 19.10.2000 р. № 2050-III та постанов Кабінету Міністрів України від 20.12.97 р. № 1427, від 23.04.99 р. № 692, від 21.02.01 р. N 159, від 31.03.03 р. №430.

 3.2.6. Оплату праці за простої, які відбулися не з вини працівника, проводять відповідно до колективного договору, але не нижче двох третин тарифної ставки, встановленого працівникові розряду (окладу). При цьому умови знаходження або відсутності працівників на робочому місці визначаються колективним договором.

3.2.7. Не допускають перегляду умов оплати праці, передбачених у контракті для керівника в сторону збільшення (крім випадків, передбачених чинним законодавством), якщо не  зростає заробітна плата працівникам і не підвищуються темпи росту обсягів виробництва; працівникам, в тому числі і керівнику підприємства, при наявності заборгованості з виплати заробітної плати по платежах до бюджету усіх рівнів, цільових державних фондів та інших обов’язкових платежах.

   3.2.8. Роботодавці забезпечують  на підприємствах:

   - виплату доплат і надбавок, передбачених додатком N 6  до цієї  Угоди;

   - розробку та впровадження доплат і надбавок працівникам будівельних організацій, що носять галузевий характер;

  - збереження за працівниками середньої заробітної плати у випадках:

   а) зупинення підприємств, цехів, інших виробництв та устаткування  відповідними службами із охорони праці та навколишнього середовища, іншими уповноваженими на це органами;

   б) у разі відмови працівників від виконання робіт на несправному обладнанні, що може привести до аварійної ситуації та нещасних випадків;

   в) у період освоєння нового виробництва або нової продукції, але не більше як 6 місяців;

    г) в інших випадках, передбачених законодавством та колективними договорами підприємств.

 3.2.9. Оплату праці у надурочний час проводять у подвійному розмірі, в тому числі  при підсумованому обліку робочого часу. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

   3.2.10. Зміни в оплаті праці, в істотних умовах праці  проводять за  погодженням з виборними органами первинних профспілкових організацій, з якими укладено колективний договір. Про зміни істотних умов праці в бік погіршення, працівники повинні бути  повідомлені не пізніше як за два місяці до їх запровадження.

 3.2.11. Визначають конкретні зобов‘язання щодо поліпшення стану нормування праці працівників, забезпечують впровадження технічно обґрунтованих норм виробітку, вводять міжгалузеві норми та нормативи праці, затверджують нові і переглядають діючі норми за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства. Про впровадження нових, заміну і перегляд норм праці повідомляють працівників не пізніше, як за два місяці до запровадження.

 3.2.12. Мінохорони здоров’я   прийматиме рішення, в тому числі на підставі подання Центральної Ради профспілки щодо розірвання контрактів з керівниками державних підприємств, які не забезпечують своєчасну виплату заробітної плати, її компенсацію та індексацію, виконання умов колективних договорів та цієї Угоди, а також якщо вони порушують законодавство про працю, про колективні договори та угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

 3.2.13. У випадку банкрутства підприємства забезпечити першочерговість виплати заробітної плати працівникам у повному обсязі.

 3.2.14. Роботодавці забезпечують на підприємствах щорічне збільшення частки працівників, які отримують заробітну плату вище трьох прожиткових мінімумів.

 3.2.15. Вживають дієві заходи щодо погашення у 2011 році боргів із заробітної плати працівникам неактивних підприємств та підприємств-банкрутів, що склалися на кінець 2010 року.

 3.2.16. У разі наявності заборгованості із виплати заробітної плати та соціальних виплат на підприємствах з часткою державного майна (акцій), які виставляються на продаж, обов’язково передбачати в договорах купівлі-продажу державного майна (акцій) зобов’язання покупця щодо повного погашення такої заборгованості у строк, передбачений договором купівлі-продажу.

 3.2.17. Сторони домовилися забезпечити у 2011-2013 роках зростання середньої заробітної плати не менше ніж на 16 відсотків.

 3.2.18.Вживати заходів щодо поступового наближення розміру мінімальної заробітної плати до 45 відсотків від середньої заробітної плати по економіці.

 3.3.   З питань охорони праці.

    З метою створення на підприємствах безпечних умов праці:

  3.3.1. Для профілактики та запобігання нещасних випадків, професійних захворювань, аварій і пожеж роботодавці та виборні органи первинних профспілкових організацій  підприємств проводять:

- щотижневі виробничі наради щодо аналізу стану охорони праці в кожному виробничому підрозділі з визначенням конкретних заходів щодо усунення виявлених недоліків;

щоквартальну оцінку ефективності роботи з охорони праці та здоров’я працівників. Посадових осіб, які не вживають необхідних заходів для забезпечення належних умов праці і виробничого побуту, притягати до відповідальності згідно з чинним законодавством;

- роботу щодо укладення строкових трудових договорів з працівниками, які приймаються або переводяться на роботу з особливо шкідливими, шкідливими умовами праці, на строк виконання таких робіт, але не більше ніж передбачено законодавством, для дострокового виходу на пенсію за пільговими умовами.

 3.3.2. Роботодавці передбачають у колективних договорах порядок та періодичність виділення коштів, у розмірі не менше 0.5 відсотка від суми реалізованої продукції, та спрямовують їх на комплексні заходи з охорони праці і забезпечують цільове їх використання у відповідності до законодавства.

 3.3.3. Залучають представників виборних профспілкових органів з питань охорони праці до профілактичної роботи з охорони праці ( в тому числі комплексних, цільових перевірок) спільно з посадовими особами та спеціалістами підприємства, членами комісії з охорони праці із збереженням за ними середнього заробітку під час зазначеної роботи.

 3.3.4.  Забезпечують страхування працівників відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

     Надають допомогу потерпілому  на виробництві в оформленні та отриманні документів, які підтверджують право на відшкодування шкоди за нещасний випадок, профзахворювання.

 3.3.5. Забезпечують своєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці працівників, зайнятих у шкідливих і важких умовах праці, для підтвердження їх прав на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації, а також для розроблення заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників, про що інформують їх за два місяці до запровадження.

 3.3.6. При групових нещасних випадках та нещасних випадках із смертельним наслідком, аваріях, випадках професійних захворювань забезпечують роботу комісій спеціального розслідування, відповідно до "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” (Постанова КМ України від 25.08.2004р. №1112).

 3.3.7. Роботодавці, за рахунок власних коштів та в порядку визначеному колективним договором, здійснюють виплату одноразової допомоги та інших додаткових виплат потерпілим від нещасних випадків на виробництві, з тимчасовою втратою працездатності, а при виявленні порушень зі сторони потерпілого, керуються додатком № 8.

 3.3.8.  Протягом року погашають за минулі роки заборгованість з виплат сум відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, а також сім’ям і утриманцям загиблих на виробництві.